нерішучий — прикметник … Орфографічний словник української мови
нерішучість — чості, ж. Властивість і стан за знач. нерішучий. Нерішучість характеру. Нерішучість дій … Український тлумачний словник
нерішуче — Присл. до нерішучий … Український тлумачний словник
непевний — I 1) (про голос, рухи, ходу тощо який свідчить про внутрішні сумніви, невпевненість, несміливість тощо / слабість), невпевнений, нерішучий; нетвердий (про голос, ходу); безві[о]льний (який виражає брак волі, нерішучість); хи(с)ткий, нетривкий,… … Словник синонімів української мови
вагавий — а, е. Непостійний, несталий, нерішучий … Український тлумачний словник
варівкий — а/, е/, діал. 1) Небезпечний. 2) Нерішучий, боязкий … Український тлумачний словник
легкодухий — а, е. 1) Позбавлений сили волі; нерішучий, безсилий. || Легковажний. 2) Те саме, що боязкий 1). || у знач. ім. легкоду/хий, хого, ч.; легкоду/ха, хої, ж. Боязка людина; боягуз, боягузка … Український тлумачний словник
оглядистий — а, е, розм. Нерішучий, боязкий … Український тлумачний словник
боязкий — боязний (який усього боїться), боягузливий, страхопудливий, страхопудний, лякливий, лячний, полохливий, страшкий, тремтливий; харапудливий (зазв. про тварин); несміливий, несмілий, оглядистий (боязкий і нерішучий); малодушний, легкодухий (який… … Словник синонімів української мови